Обережно! Виконавчий збір!


Обережно! Виконавчий збір! 02.11.2018

Обережно! Виконавчий збір!

Стаття Світлани Федорової, адвоката, юрисконсульта ТОВ "Кабінет правової допомоги" для № 40, 01 листопада 2018 http://uz.ligazakon.ua/ua/magazine/900483

Українське законодавство захоплює своїм різноманіттям застосування, а ще більше захоплює вміння вправних юристів, маю на увазі державних виконавців, використати наявні в ньому прогалини. І начебто з дотриманням законності, "справедливості", "неупередженості" й об'єктивності, і начебто із забезпеченням права на оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності.

Почну із загального.
Виконання рішень здійснюють відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-УШ (далі - Закон про виконавче провадження), який визначає порядок виконання судових рішень і рішень інших органів. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
За нормами статті 3 Закону про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів і наказів, які видають суди в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
11) судових наказів;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій із трудових спорів, які видають на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів і рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, установленому статтею 27 Закону про виконавче провадження.

Виконавчий збір - це збір, який справляють на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягує державний виконавець із боржника до Державного бюджету України в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає переданню стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.
Стаття 1 Закону про виконавче провадження наголошує, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і які проводять на підставах, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Тобто за своєю природою та виходячи із засад розумності, законності та справедливості, це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів. Доволі справедливо: попрацював, учинив дії - отримав компенсацію.
Проте українське законодавство удосконалено до класичного: хто не працює - той їсть.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону про виконавче провадження в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною 1 статті 37 цього Закону, а саме:
пунктом 1 - стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
пунктом 3 - стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
пунктом 4 - стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, яке передбачене статтею 43 Закону про виконавче провадження, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
пунктом 6 - у боржника немає визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
а також у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених:
пунктом 1 - визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
пунктом 2 - затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання рішення;
пунктом 4 - прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
пунктом 6 - у разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передання їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі чи оплатно вилучена;
пунктом 9 - крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону про виконавче провадження, а також пунктами 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону,
у випадку, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом про виконавче провадження.
Тобто навіть за відсутності фактичного стягнення суми заборгованості та невчинення жодних дій (не кажучи вже про їх сукупність) виконавчий збір з огляду на наведену норму підлягає стягненню.
А втім, Закон про виконавче провадження обумовлює й випадки (частина 5 статті 27), за яких виконавчий збір не сплачується. Крім того, містить цілком справедливу норму, удосконалену Законом про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 03.07.2018 р. № 2475-УШ, згідно з якою в разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

ДОСВІД:

У січні приватний нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення з фізичної особи на користь банку боргу.
У березні цього ж року районний відділ державної виконавчої служби на підставі вказаного виконавчого напису відкрив виконавче провадження.
Боржник подав позов до суду загальної юрисдикції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Здавалося б, усе, як по нотах, як передбачено законом: підстави для оскарження виконавчого документа є; після визнання його таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження закінчується й про виконавчий збір забуваємо.
І от, халепа... Ні, імовірніше, урок на майбутнє. З'являється нова сюжетна лінія.
У жовтні виконавчий напис нотаріуса повернено стягувачу на підставі заяви останнього. Державний виконавець, керуючись частиною 3 статті 40 Закону про виконавче провадження, на засадах законності, справедливості, неупередженості й об'єктивності виносить постанову про стягнення виконавчого збору та на її підставі відкриває нове виконавче провадження!
У грудні районний суд ухвалив рішення про визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню. Копію рішення з поміткою про набрання ним законної сили отримано на початку лютого наступного року (юристи-практики зрозуміють часові інтервали).
У день отримання до Державної виконавчої служби подано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі скасуванням виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Однак отримано відповідь, що виконавче провадження не підлягає закриттю через відсутність законодавчих підстав!
Отримавши таку відповідь, боржник, керуючись принципом забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, звернувся до адміністративного суду про визнання такою, що не підлягає виконанню, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору. (Так, саме до адміністративного суду, бо це окремий самостійний виконавчий документ, не пов'язаний із цивільним спором боржника й стягувача. Тобто спір у сфері публічно- правових відносин із захисту прав, свобод та інтересів фізичної особи від порушень із боку суб'єктів владних повноважень.)
Наступною несподіванкою стала відмова всіх трьох судових інстанцій у задоволенні адміністративного позову у зв'язку із пропуском боржником 10-денного строку оскарження, установленого частиною 5 статті 74 Закону про виконавче провадження, який суди обраховували з моменту, коли боржник дізнався або повинен був дізнатися про винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Ось така гра з нормами одного Закону.

Цікавими в цій ситуації є такі факти:
- первісний виконавчий документ - виконавчий напис приватного нотаріуса - визнаний таким, що не підлягає виконанню, інакше кажучи, незаконним, протиправним, тобто таким, що не може породжувати юридичних наслідків, таких як сплату заборгованості в добровільному порядку чи-то стягнення заборгованості в примусовому порядку;
- на підставі такого (з вашого дозволу, "незаконного") документа винесено начебто цілком законну в розумінні частини 3 статті 40 Закону про виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору;
- і право оскаржити таку постанову за Законом є, але протягом існування в боржника такого права немає законних підстав для її скасування, а потім - зась.

За цією справою подано заяву до Європейського суду з прав людини, а тому далі буде...

ВИСНОВОК: слід мати на увазі наявні прогалини в законодавстві й розуміти, що ця ситуація не є винятком. Адже, крім виконавчого напису нотаріуса, є низка інших виконавчих документів, виносити які мають право вповноважені державні органи, а поряд із ними будуть парами народжуватися нові виконавчі провадження на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору. У будь-якому разі варто будувати грамотну стратегію захисту й використовувати весь наявний для цього арсенал процесуальних дій.

© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2018
У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове. Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.
© ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", 2018 © ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2018

Возврат к списку